Як потрібно спілкуватися, щоб уникнути конфліктів (сценарій)

ЯК ПОТРІБНО СПІЛКУВАТИСЯ, ЩОБ УНИКНУТИ

КОНФЛІКТІВ

Сценарій заняття педагогічного всеобучу для батьків

Ведучий. У наш неспокійний час, коли людина губиться серед метушні великого міста, коли швидкий темп життя не дає мож­ливості спокоєві панувати у людському єстві, ми втрачаємо у стосунках з оточуючими найважливіше - людяність. Навіщо ставитись з розумінням, співчуттям, любов'ю? Це забирає сті­льки сил, вартує стільки терпіння! Набагато легше накричати, з обуренням стукнути дверима, згадати родичів до 7-го коліна. Ні інтелекту особливого, ні культури поведінки чи мовлення не вимагається.

Саме такий підхід до спілкування і є важливим підґрунтям виникнення конфліктів.

Дозволимо собі нагадати визначення конфлікту. З латинської "конф­лікт" - це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, крайнє загострення суперечностей, що спричиняє виникнення ускладнень чи непорозумінь.

Зараз дозвольте запропонувати вашій увазі кілька конфліктних ситуа­цій між дорослими та дітьми, розіграних юними артистами.

Після перегляду інсценівок ми б хотіли почути вашу думку стосовно тієї чи іншої ситуації.

Давайте всі разом знайдемо відповіді на такі легкі та водночас склад­ні запитання: що послугувало причиною конфлікту і чи можна було його уникнути?

Правильно та професійно розставити акценти нам допоможе психолог. А зараз до вашої уваги ми запропонуємо переглянути мізансцену "Ви­падок на уроці". СИТУАЦІЯ 1

Вчитель.   На сьогоднішній урок ви повинні були підготувати розповідь про Лондон - столицю Великобританії. Зараз я подив­люся, хто з вас не має оцінок. Так, Юлю Гапамин, у тебе багато пропусків і ти вже мабуть забула, коли востаннє працювала біля дошки. Йди відповідати. (Юля виходить до дошки. Дівчинка вдягнена не по-школярському.)

Вчитель.   Який у тебе вигляд? Ти забула, де ти знаходишся?

Юля.          Та в нас вечірка.

Вчитель.   Вечірка буде потім, а зараз уроки. Учениці приходять до

школи відповідно одягнені, а не виряджені, як папуги.

Юля.         А чим Вам не подобається моє вбрання. Останній штрих

моди. До речі, піджак "від Версачі".

Вчитель.    Та хай хоч від Папи Римського, в такому одязі ти можеш

ходити поза школою, а на уроки треба з'являтися у шкіль­ній формі.

Юля.         А чому? Ви звикли, що раніше всі ходили як сірі миші, тепер кожен проявляє свою індивідуальність.

Вчитель.    Ви подивіться на неї, знайшла чим особистість проявляти!

(Клас сміється.) Не одяг красить людину, а людина одяг.

Юля.          По-вашому, щоб бути особистістю треба погано одягатись?

Вчитель.    Треба знати, що і коли вдягати.

Юля.         Треба знати, що і коли говорити.

Вчитель.   На що ти натякаєш?

Юля.          Ви вчителька. Вам краще знати.

Вчитель.   Ну, все, моєму терпінню прийшов кінець.

Слово для обговорення надається усім присутнім по черзі:

а) учням;

б)         вчителям;

в) психологу.

Ведучий.   Це зовсім не просто - дружба з батьками. Спілкування

старшокласників із батьками - проблема.

Типова ситуація. Часто спілкування дітей з батьками нагадує вечір пи­тань і відповідей, де питання ставлять вони, а підлітки відповідають.

Зазвичай, увечері відбуваються "змістовні бесіди" батьків із дітьми.

(Мізансцена "Вечірня бесіда ".)

СИТУАЦІЯ 2

-  Ну, як у школі? - питає тато, читаючи газету.

-  Нормально, - традиційно відповідає син.

-  На жодному уроці не викликали? - озивається мама.
-Ні.

-  А фізику виправив? - знову вступає в розмову тато.

-   Що там фізику, він спортивну форму без мого нагадування в сумку
не покладе! - закидає мама.

-   А щоденник заповнив, а історію вивчив? - засипають питаннями ма­ма і тато разом, перебиваючи один одного.

Ведучий.   А через деякий час, коли батьки займаються домашніми

справами чи дивляться телевізор, підліток одягається і в коридорі говорить:

-  Ну, я пішов!

-  Куди?

-  Гуляти, може, у футбол пограю.

-  А уроки?

-  Зробив!

-  Коли прийдеш? Щоб о восьмій годині був дома!

Ведучий.   Це типовий діалог, який з невеликими змінами майже кожний вечір відбувається у багатьох сім'ях. А як спілкуєтесь ви із своїми батьками вдома? Чи цікаво вам з ними проводити час? І як би ви хотіли спілкуватись із рідними? (Батьки і діти висловлюються.)

Ведучий.   Пригадайте, шановні батьки, як ви спілкуєтесь удома зі своїми дітьми? А ви, діти, як повинні розмовляти з батьками? (Відповіді коментують вчителі і психолог. Після обговорення - мізан­сцена "Мамина наука") СИТУАЦІЯ З

12 година вечора. Вдома не прибрано. Сердита мати зустрічає доньку.
Мати.          І де тебе чорти носять?! Ти знаєш, котра година?

Донька.     Знаю. Ми з Катею ходили на дискотеку. Ми вийшли звідти

ще годину тому, але довго не було транспорту.
Мати.         Знаю я твої казки. Чому в хаті не прибрано?

Донька.     Я не встигла.

Мати.        Добре, що хоч на дискотеку встигла! Ти що собі думаєш?

Вдома майже не буваєш! Я тут як наймичка. Таку дочку
виховала, що нікому допомогти!
Донька.     Мамо, можна подумати, що ви в моєму віці сиділи вдома.

Бабуся мені все розповіла.

Мати.         Не пащекуй! Я завжди знала, що таке обов'язок.

Донька.     Та ну тебе з твоїм обов'язком!

Слово надається усім присутнім по черзі:

а) учням;

б)         батькам;

в)          вчителям;

г) психологу.

Ведучий.   Отже, сьогодні ми намагалися вирішити складну і завжди

актуальну проблему: як уникати конфліктів! На жаль, па­нацеї досі не знайдено. Але ми повинні робити все від себе залежне, щоб не дозволити емоціям керувати розумом, не допускати виникнення конфліктних ситуацій, що так ускладнюють наше життя, псують стосунки між людьми.